Найважливіше на початку
Психосоматичний симптом — справжній. Біль справді болить, спазм справді стискає, серце справді б’ється швидше. Різниця не в тому, «є симптом чи ні», а в тому, що його породжує. І це принципово: людині, яка роками чує «у вас нічого немає, заспокойтеся», зазвичай уже ніхто не вірить, включно з нею самою.
Порядок дій має значення. Психотерапія не замінює обстеження. Спершу треба виключити захворювання, які дають ті самі симптоми, — і лише потім працювати з психологічною складовою. Якщо ви ще не були в лікаря, почніть із нього. Якщо вже маєте діагноз, терапія може йти паралельно з лікуванням.
Як тіло опиняється в цій ролі
Кожна емоція має тілесний вимір: страх стискає горло, гнів піднімає тиск, тривога прискорює дихання. Це нормально й короткочасно — почуття прожите, тіло повернулося до спокою.
Проблема виникає, коли почуття не має виходу. Не можна злитися на близьку людину, від якої залежиш. Не можна боятися, бо треба тримати родину. Не можна горювати, бо навколо всім важче. Почуття нікуди не зникає — воно залишається в тілі як хронічна напруга. І тоді тіло починає говорити те, для чого не знайшлося слів.
З чим найчастіше звертаються
- головний біль і біль у спині без знайденої причини;
- тиск або грудка в горлі, відчуття нестачі повітря;
- спазми, порушення травлення, синдром подразненого кишківника;
- стрибки тиску й серцебиття при нормальній кардіограмі;
- шкірні реакції, які загострюються в періоди напруги;
- хронічна втома, яка не минає після відпочинку;
- порушення сну й харчової поведінки.
Окремо — загострення хронічних хвороб у певні періоди. Тут психотерапія не лікує саме захворювання, але помітно впливає на частоту й тяжкість загострень.
Як влаштована робота
Знайти закономірність
Ми складаємо карту: коли симптом з’являється, а коли відступає, що йому передує, з ким і в яких ситуаціях. Люди часто дивуються, наскільки чіткою виявляється картина, якої зсередини не було видно.
Повернути почуттям слова
Це серцевина психоаналітичної роботи. Те, що не було назване, залишається в тілі. Коли переживання отримує ім’я й може бути висловлене, тілу більше не потрібно нести його самому.
Розібратися, що симптом робить
У симптому майже завжди є функція: він дає право відмовитися, зупинитися, отримати турботу, уникнути рішення. Це не симуляція й не свідомий вибір. Але поки функція не знайдена, симптом не має причини йти.
Скільки це триває
Робота з психосоматикою рідко буває швидкою: зазвичай від чотирьох місяців. Перші зміни часто стосуються не самого симптому, а вашої здатності помічати, у які моменти він вмикається. Це вже багато: симптом перестає бути випадковим і стає зрозумілим.
Питання, які ставлять найчастіше
Виходить, це «все в голові»?
Ні. Це в тілі, і причина реальна. Просто вона не в органі, а в тривалій напрузі, яка не має виходу. Формулювання «все в голові» знецінює стан і заважає лікуванню.
Чи можна скасувати ліки, які призначив лікар?
Ні, це вирішує лише лікар. Я не призначаю й не скасовую препаратів. Терапія йде паралельно з призначеним лікуванням.
А якщо лікарі щось не знайшли?
Таке буває, і я завжди залишаю цю можливість відкритою. Якщо симптом змінюється, посилюється або з’являється щось нове, я скажу прямо, що варто повернутися до обстеження.
Це передається у спадок?
Успадковується не симптом, а спосіб поводитися з почуттями. У родинах, де не було прийнято говорити про переживання, тілесна реакція часто передається як єдина доступна мова.
Записатися на консультацію
Перша зустріч — 50–70 хвилин, від 1500 грн. Київ, Біла Церква або онлайн.