Які ознаки насторожують
- складно всидіти на місці, навіть коли треба;
- забуває інструкції одразу після того, як їх почула;
- щодня губить речі;
- перебиває й не може дочекатись своєї черги;
- кидає завдання на середині.
Важливо, щоб це тривало місяцями, проявлялось у різних місцях (не лише вдома чи не лише в школі) і реально заважало дитині.
Чим це відрізняється від «просто активної дитини»
Активна дитина може довго концентруватись на цікавому для неї занятті. Дитині з СДУГ складно втримати увагу навіть на тому, що подобається, якщо це вимагає посидючості чи послідовності кроків.
Що робити батькам зараз
- не «діагностувати» дитину самостійно за статтями в інтернеті;
- не карати за те, що дитина фізично не може контролювати;
- спостерігати й занотовувати, де саме і в яких ситуаціях виникають труднощі;
- поговорити з учителями: чи бачать вони те саме.
Скринінговий опитувальник — це відправна точка для розмови з лікарем, а не заміна діагностики.
Як це діагностують
Оцінку проводить лікар-психіатр: він аналізує поведінку в різних середовищах (часто через опитувальники для батьків і вчителів), тривалість і вираженість симптомів та виключає інші причини: тривогу, порушення слуху, проблеми зі сном.
Що допомагає
- структурована підтримка вдома й у школі: чіткий розпорядок, короткі зрозумілі інструкції, похвала за конкретні кроки;
- робота зі спеціалістом над конкретними навичками (не «стань уважнішим», а покрокові стратегії);
- підтримка батьків: з такою дитиною легко виснажитись і почати зриватись;
- у частині випадків — медикаментозна підтримка, яку призначає й супроводжує лікар.
Скільки дітей має СДУГ і які бувають типи
За даними мета-аналізу, СДУГ є приблизно в 5% дітей у світі. Виділяють три варіанти прояву: переважно неуважний, переважно гіперактивно-імпульсивний і комбінований.
Дівчатка частіше мають неуважний варіант без помітної рухливості, тому їх діагностують пізніше: вони виглядають «мрійливими» чи «неорганізованими», а не «неслухняними».
За якими критеріями ставлять діагноз
Лікар спирається на критерії DSM-5:
- не менше шести із дев’яти ознак неуважності й/або шести із дев’яти ознак гіперактивності та імпульсивності (для підлітків від 17 років — п’яти);
- ознаки тривають щонайменше шість місяців і не відповідають віку;
- частина з’явилась до 12 років;
- вони помітні у двох і більше середовищах — удома, у школі, у гуртках;
- вони реально заважають навчанню, стосункам чи повсякденному життю;
- їх не пояснюють краще інші причини: тривога, проблеми зі сном, слухом чи зором.
Скринінг для батьків — опитувальник за цими критеріями. Він лише показує, чи варто йти до лікаря.
Як допомогти дитині в школі
- посадіть ближче до вчителя й подалі від відволікаючих чинників;
- розбивайте завдання на короткі кроки з чіткою інструкцією;
- дозволяйте короткі перерви на рух;
- давайте зворотний зв’язок одразу, а не наприкінці дня;
- хваліть за конкретні кроки, а не лише за результат;
- домовтесь зі школою про адаптації; за потреби — про індивідуальну підтримку.
Що можуть зробити батьки вдома
- сталий розпорядок дня й візуальні нагадування;
- одна-дві інструкції за раз;
- чіткі наслідки та послідовність, без криків і ярликів;
- достатньо сну й фізичної активності;
- відпочинок і підтримка для батьків: з такою дитиною легко виснажитись.
Для дітей молодшого віку першою лінією допомоги є навчання батьків поведінковим стратегіям, а не ліки. Для старших дітей поєднують підтримку вдома, у школі та, за потреби, лікування, яке призначає лише лікар.
Джерела
- American Psychiatric Association. Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, 5th ed., text revision (DSM-5-TR), 2022.
- Wolraich M.L. et al. Clinical Practice Guideline for the Diagnosis, Evaluation, and Treatment of ADHD in Children and Adolescents. Pediatrics, 2019, 144(4), e20192528.
- Polanczyk G. et al. ADHD prevalence estimates across three decades: an updated systematic review and meta-regression analysis. American Journal of Psychiatry, 2007, 164(6), 942–948.
Питання, які ставлять найчастіше
Це минеться з віком?
Гіперактивність часто згладжується, але труднощі з увагою й організацією нерідко лишаються в підлітковому й дорослому віці в іншій формі.
СДУГ — це через погане виховання?
Ні. Це нейробіологічна особливість, а не результат виховання, хоча правильна підтримка вдома суттєво впливає на те, як дитина з цим справляється.
Чи потрібні одразу ліки?
Ні, рішення завжди індивідуальне й приймається з лікарем після повної оцінки. Часто починають із немедикаментозної підтримки.
До кого звертатись першим: до психолога чи психіатра?
Діагноз ставить лікар-психіатр, а психолог може паралельно допомагати розвивати конкретні навички та підтримувати родину.
З якого віку можна діагностувати СДУГ?
Рекомендації педіатрів дозволяють оцінювати дітей від 4 років, але найчастіше діагноз ставлять у шкільному віці, коли труднощі стають помітнішими.
Чи буває СДУГ у дівчаток?
Так, але часто з іншим виглядом: переважає неуважність, а не гіперактивність. Тому дівчаток діагностують пізніше.
Чи спричиняють СДУГ гаджети або цукор?
Немає доказів, що гаджети чи цукор спричиняють СДУГ. Проте обмеження екранного часу й стабільний режим допомагають усім дітям, зокрема й із СДУГ.
Як підготуватися до візиту до лікаря?
Запишіть приклади ситуацій, де складно, зберіть відгуки вчителів, візьміть шкільні зошити й, якщо є, раніше пройдені обстеження.
Записатися на консультацію
Консультація — 50–70 хвилин, від 2000 грн. Київ, Біла Церква або онлайн.