Що це відчувається
Дереалізація — світ здається туманним, наче через скло чи уві сні, звуки й кольори приглушені. Деперсоналізація — відчуття відстороненості від власного тіла чи думок, наче ви дивитесь на себе зі сторони. Обидва стани можуть виникати разом і суб’єктивно лякають набагато сильніше, ніж об’єктивно небезпечні.
Це ознака психозу?
Майже завжди ні. На відміну від психозу, людина з дереалізацією чітко розуміє, що відчуття «несправжності» — саме відчуття, а не реальність. Це критичний диференційний момент, який лікар перевіряє в першу чергу.
Чому це виникає
Найчастіше — як захисна реакція мозку на перевантаження тривогою, хронічний стрес, брак сну, паніку або пережиту травму. Мозок ніби «приглушує» сприйняття, коли емоційного навантаження забагато.
Що робити прямо зараз, якщо це відбувається
Заземлення через органи чуття допомагає повернути відчуття реальності: назвати вголос 5 предметів, які бачите, торкнутись чогось із виразною текстурою, звернути увагу на дихання. Це не «лікує» причину, але зменшує гостроту відчуття в моменті.
Коли звертатись до лікаря
Якщо стан повторюється регулярно, заважає жити чи зʼявився після конкретної травматичної події — варто розібратись із першопричиною (тривожний розлад, ПТСР, панічний розлад), а не тільки із самим симптомом.
Як часто це трапляється
Короткі епізоди дереалізації чи деперсоналізації — на кілька хвилин чи годин — трапляються в багатьох людей, найчастіше на тлі стресу, недосипання, паніки чи сильної втоми. Самі по собі вони не є розладом.
Про розлад деперсоналізації-дереалізації говорять, коли такі стани повторюються чи тривають, сильно турбують і не пояснюються речовинами або хворобою. За оцінками, він трапляється приблизно в 1–2% людей і найчастіше починається в підлітковому чи ранньому дорослому віці.
Що варто перевірити в першу чергу
Перед тим як шукати психологічні причини, варто виключити інші фактори:
- речовини: канабіс, галюциногени, алкоголь і відміна деяких препаратів можуть викликати такі стани, а в частини людей вони зберігаються й після припинення;
- фізичні причини: мігрень, епілепсія, порушення роботи щитоподібної залози, нестача сну — особливо якщо стан з’явився вперше чи супроводжується іншими неврологічними ознаками;
- тривога й паніка: дереалізація часто є частиною тривоги та панічних атак.
Якщо стан з’явився вперше, раптово чи разом з головним болем, слабкістю, порушенням мови — зверніться до лікаря.
Чому відчуття «затягується»
Постійне прислухання до свого стану підтримує дереалізацію. Людина перевіряє: «а зараз це є?», лякається думки «я божеволію» чи «це назавжди», і від цього тривога росте, а відчуття нереальності посилюється. Тривожна інтерпретація стає самостійним чинником.
Як працює психотерапія
Основна робота — з тим, як людина трактує симптом, і з причинами, що його підтримують:
- роз’яснення механізму: це функціональна реакція, а не божевілля чи пошкодження мозку;
- зменшення постійного самоспостереження та перевірок стану;
- практики заземлення й переключення уваги з внутрішнього на зовнішнє;
- робота з тривогою, травматичним досвідом і хронічним стресом, якщо вони є.
Спеціальних препаратів, схвалених саме для цього розладу, немає. Медикаменти призначає лише лікар для лікування супутніх станів.
Чого краще не робити
- постійно перевіряти, чи минуло відчуття, і шукати найстрашніші пояснення в інтернеті;
- «пробивати» стан алкоголем чи речовинами — це зазвичай погіршує ситуацію;
- ізолюватись і уникати ситуацій, у яких відчуття з’являлось;
- чекати, що пройде само, якщо стан триває місяцями.
Джерела
- American Psychiatric Association. Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, 5th ed., text revision (DSM-5-TR), 2022.
- Hunter E.C.M., Sierra M., David A.S. The epidemiology of depersonalisation and derealisation: a systematic review. Social Psychiatry and Psychiatric Epidemiology, 2004, 39(1), 9–18.
Питання, які ставлять найчастіше
Дереалізація може бути постійною?
Так, у деяких людей вона переходить у більш тривалий стан — це привід звернутись до фахівця, а не чекати, що минеться само.
Це небезпечно для мозку?
Сам стан не пошкоджує мозок — це функціональна, а не структурна реакція, хоч і дуже неприємна суб’єктивно.
Чи можна відрізнити це від тривоги самостійно?
Дереалізація часто є частиною тривожного чи панічного стану, а не окремим діагнозом — розібратись точно допоможе лікар.
Допомагають медикаменти?
Іноді, якщо лікують основну причину (тривогу, ПТСР) — тоді дереалізація як симптом теж слабшає.
Скільки може тривати дереалізація?
Епізоди можуть тривати від кількох хвилин до годин чи днів. У частини людей стан стає постійним або повертається, тоді варто звернутись до фахівця.
Чи можуть її викликати канабіс чи інші речовини?
Так. Канабіс, галюциногени й алкоголь можуть спровокувати такий стан, а в окремих людей він зберігається і після припинення вживання. Про це варто розповісти лікарю.
Чи пройде це самостійно?
Короткі епізоди зазвичай минають із зникненням стресу чи після відпочинку. Якщо стан триває місяцями, допомагає психотерапія.
Що робити під час епізоду?
Спробуйте заземлення: назвіть п’ять предметів, які бачите, відчуйте опору під ногами, повільно видихайте. Не лякайте себе думкою, що це небезпечно: стан минає.
Записатися на консультацію
Консультація — 50–70 хвилин, від 2000 грн. Київ, Біла Церква або онлайн.